Чоловіча турбота: крізь сторінки історії та літератури

У різні історичні епохи українські чоловіки по-різному висловлювали свою любов і турботу. Часто ці почуття виявлялися в діях, вчинках і здатності жертвувати собою. Ця особлива, «мовчазна» чоловіча мова турботи формувалась під тиском історичних обставин. У цій статті ми пройдемо крізь віки - від козацької доби до сучасності й побачимо, як змінювався чоловічий код любові та відповідальності.

Козак Мамай - образ, що виник у період Руїни, постійних воєн і нестабільності. Це була епоха, коли чоловік мав бути захисником родини, віри, землі. Турбота тоді означала бути озброєним, готовим до бою, витривалим. Малюнки з Козаком Мамаєм стали популярними на тлі повстань і страху втратити ідентичність.

У цей час в Україні ще не було своєї державності, а чоловіки боролися за самозбереження національної гідності. Через колоніальну політику імперії формувалась сувора система патріархального виховання. У повісті «Тарас Бульба» ми бачимо батька, який вимагає від синів жертовності. Турбота Тараса полягала у передачі «чоловічого обов’язку»: померти за своє. Це прояв цінностей тогочасного суспільства, коли любов до сина означала виховати з нього воїна.

Франко жив у час пробудження національної свідомості, коли турбота чоловіка все частіше проявлялась не тільки у фізичному захисті, а й у просвітництві. Його любов до дітей і народу виражалась через освіту, писемність, щоденну виснажливу працю. Він сам часто хворів, страждав від злиднів, але не припиняв писати. В його листах до сина видно глибину турботи, зосередженої на духовному розвитку: «Я дбаю не лише про вас, а й про майбутнє всієї нації».

Це епоха колективізації, голодомору, Другої світової війни. Чоловіки на селі працювали до знемоги, рятували родини, не маючи змоги говорити відверто через страх перед репресіями. У «Зачарованій Десні» Олександр Довженко згадує батька, що ніколи не казав «люблю», але носив на плечах сина до школи. Турбота тогочасного українського чоловіка - у фізичній праці, витривалості, здатності виживати.

У радянських таборах, де слово «турбота» вважалося слабкістю, Василь Стус не міг обійняти свого сина. Але він писав листи, повні внутрішньої сили. У часи заборон і цензури, батько міг дати лише моральний приклад, як жити з гідністю. Це була турбота через принципи.

Сьогодні українські чоловіки, батьки - на фронті, у ЗСУ, теробороні. Їхня турбота проявляється у повідомленнях «у мене все добре», у фотографіях з дітьми, у дзвінках до найрідніших. Вони не можуть завжди бути поруч, але вони на передовій, щоб їхні діти могли бути вдома. Це мова турботи через жертовність, глибока і вкорінена у вікову традицію.

Історія українського батьківства - це історія дій, а не слів. У різні епохи чоловіча турбота завжди пристосовувалась до обставин. Її суть не змінювалась: забезпечити, захистити, зберегти. Цей мовчазний код любові живе в українських чоловіках досі. Ми маємо навчитися чути цю мову не в словах, а в тому, що робиться щодня, з любов’ю і відповідальністю.

Англомовна спільнота SARGOI підготувала перелік фільмів про чоловіка, татуся, де показано турботливу та глибоку роль батька в житті дитини:

Фільм про батька, який бореться за краще життя для свого сина.

Це науково-фантастичний фільм з дуже емоційною лінією батько-донька.

Тут ви побачите Кевіна Гарта у несподівано серйозній ролі вдівця, який сам виховує доньку після смерті дружини.

Просто зараз зупиніться на хвильку. Підійдіть до свого батька й обійміть його. Подивіться йому в очі й скажіть: «Я тебе люблю. Дуже сильно.» Ці прості слова можуть стати найбільшою підтримкою, яку він чув за довгий час. Бо навіть найсильнішим батькам потрібно знати, що їх люблять. Не відкладайте турботу на потім. Вона має значення саме зараз. А ті, в кого батька вже немає поруч, можуть згадати його з теплом. Зупиніться, заплющіть очі й подумки обійміть.