ЧИ ПОТРІБНО ВЧИТИ НАПАМ‘ЯТЬ?
Ми вже не раз про це говорили, але давайте все ж таки пригадаємо, як запам‘ятовує наш мозок.
- 10% від того, що читаєш в книзі чи в інтернеті
- 20% від того, що почуєш, саме тому аудіо книги краще запам‘ятовуються, аніж друковані чи діджитал
- 30% від того, що побачиш, саме тому, ми, зазвичай, схвалюємо візуальну пам‘ять
- 50% від того, що побачиш і почуєш водночас. Тут, як приклад, ефект Power Point Presentations
- 70% від того, що зробиш, скажеш чи пропишеш
- І уявіть собі! Ми вивчаємо понад 90%, коли навчаємо інших!
От і скажіть мені, де тут запам’ятовування фактів, вивчення віршів, зазубрювання слів чи текстів напам‘ять? На якому місці?
Моє глибоке переконання: запам‘ятовування НЕ СПРИЯЄ розвитку мислення, воно вбиває творчий підхід, робить з голови комп‘ютер, а зазубрена інформація швидко забувається. Овва! ? Як зайшло, так і вийшло.
Розумієте, ми вивчили рідну мову не тому, що запам‘ятали безліч словосполучень, а тому що їх зрозуміли та проговорили. Кращі лікарі чи юристи стали професіоналами справи не тому, що запам’ятали безліч фактів, а тому що їх зрозуміли. Навчання - це процес, який включає системне мислення і нарощування знань на основі вже відомих фактів. Тобто, мислення може бути успішним, якщо є регулярне повторення матеріалу, роздуми, аналітика, передбачення, та проведення асоціації.
Уявіть собі, що у вас в голові є сотні, тисячі чи мільйони крапок: так ось, наше завдання не полягає в тому, щоб запам‘ятати їх відстань чи розмір, а зрозуміти як ці крапки можна поєднати, який між ними логічний зв‘язок.
Навіщо тоді, спитаєте ви, ми вчимо різні речі напам‘ять? Давайте міркувати:
- вірші в садочку чи школі: діти готуються до святкового заходу і вчать вірші. Чи то для тренування пам‘яті? Перебільшення, адже у діточок вона і так гарна, не перевантажена непотребом та зайвими думками. У цьому віці дітки вчать вірші для дикції, вміння витримувати ритм та, дуже важливо, для навичок говорити та самовиражатися перед аудиторією, відпрацьовують артистизм.
- скоромовки: ще з дитинства ми навчилися їх вчити та швидко вимовляти. Навіщо? Вони є запорукою гарної вимови, відчуття ритму, дикції, тону, гарного голосу, тощо. В англійській мові є дієслово to drill, що означає багато разів вимовляти заради практики та розвитку впевненості. Саме скоромовки ми «дрилінгуємо».
- промови відомих людей: їх часто вивчають заради мистецтва красномовства, вміння презентувати себе та дослідити талановиті вислови інших людей, для розвитку артистизму.
- молитви: вміння їх перечитувати напам’ять просто неможливо перебільшити. Вони вчать нас концентрації уваги та допомогають бути в моменті: тут і зараз.
Тобто, ми бачимо що у кожному із цих випадків запам‘ятовування має дещо іншу мету, аніж сприяння навчанню чи розвитку пам‘яті.
Давайте не робити з голови комп‘ютер, адже вміння мислити не те саме, що просто мати думки.
Ми вже не раз про це говорили, але давайте все ж таки пригадаємо, як запам‘ятовує наш мозок.
- 10% від того, що читаєш в книзі чи в інтернеті
- 20% від того, що почуєш, саме тому аудіо книги краще запам‘ятовуються, аніж друковані чи діджитал
- 30% від того, що побачиш, саме тому, ми, зазвичай, схвалюємо візуальну пам‘ять
- 50% від того, що побачиш і почуєш водночас. Тут, як приклад, ефект Power Point Presentations
- 70% від того, що зробиш, скажеш чи пропишеш
- І уявіть собі! Ми вивчаємо понад 90%, коли навчаємо інших!
От і скажіть мені, де тут запам’ятовування фактів, вивчення віршів, зазубрювання слів чи текстів напам‘ять? На якому місці?
Моє глибоке переконання: запам‘ятовування НЕ СПРИЯЄ розвитку мислення, воно вбиває творчий підхід, робить з голови комп‘ютер, а зазубрена інформація швидко забувається. Овва! ? Як зайшло, так і вийшло.
Розумієте, ми вивчили рідну мову не тому, що запам‘ятали безліч словосполучень, а тому що їх зрозуміли та проговорили. Кращі лікарі чи юристи стали професіоналами справи не тому, що запам’ятали безліч фактів, а тому що їх зрозуміли. Навчання - це процес, який включає системне мислення і нарощування знань на основі вже відомих фактів. Тобто, мислення може бути успішним, якщо є регулярне повторення матеріалу, роздуми, аналітика, передбачення, та проведення асоціації.
Уявіть собі, що у вас в голові є сотні, тисячі чи мільйони крапок: так ось, наше завдання не полягає в тому, щоб запам‘ятати їх відстань чи розмір, а зрозуміти як ці крапки можна поєднати, який між ними логічний зв‘язок.
Навіщо тоді, спитаєте ви, ми вчимо різні речі напам‘ять? Давайте міркувати:
- вірші в садочку чи школі: діти готуються до святкового заходу і вчать вірші. Чи то для тренування пам‘яті? Перебільшення, адже у діточок вона і так гарна, не перевантажена непотребом та зайвими думками. У цьому віці дітки вчать вірші для дикції, вміння витримувати ритм та, дуже важливо, для навичок говорити та самовиражатися перед аудиторією, відпрацьовують артистизм.
- скоромовки: ще з дитинства ми навчилися їх вчити та швидко вимовляти. Навіщо? Вони є запорукою гарної вимови, відчуття ритму, дикції, тону, гарного голосу, тощо. В англійській мові є дієслово to drill, що означає багато разів вимовляти заради практики та розвитку впевненості. Саме скоромовки ми «дрилінгуємо».
- промови відомих людей: їх часто вивчають заради мистецтва красномовства, вміння презентувати себе та дослідити талановиті вислови інших людей, для розвитку артистизму.
- молитви: вміння їх перечитувати напам’ять просто неможливо перебільшити. Вони вчать нас концентрації уваги та допомогають бути в моменті: тут і зараз.
Тобто, ми бачимо що у кожному із цих випадків запам‘ятовування має дещо іншу мету, аніж сприяння навчанню чи розвитку пам‘яті.
Давайте не робити з голови комп‘ютер, адже вміння мислити не те саме, що просто мати думки.
