Амбіції та самовпевненість у бізнесі.
Плюс чи мінус
Зразу скажу, що довгих та занудних теоретичних роздумів на цю тему не буде. 🤷🏻♀️ Навпаки, хочу розкрити її через власну історію (далеко не про шалений та швидкий успіх).
Після відкриття першої мовної школи я зрозуміла, що...я нічого не знаю. Навіть запросивши до себе на роботу самих цікавих та харизматичних викладачів, мої клієнти приходили до мене і просили, щоб в них викладала я. Тут я збагнула, що люди йдуть до мене як на особистість, а ось професійно дати можливість розвиватися іншим викладачам та зрозуміти, що потрібно робити я не могла. Тому що не вміла та знала як.
А хіба можна стати лідером, якщо не можеш виховувати інших лідерів? Авжеж ні! У мене була паніка, - навіть відкривши власний бізнес, я в професійному порядку не зрушила з місця рівня репетитора... і у мене з‘явилася нова мрія - стати взірцем сучасного викладання для інших освітян та особистим прикладом надихати їх до розкриття свого потенціалу. Що скажете?
Я спакувала валізи до Великої Британії. ✈️ Влітку 2009 року у мене в голові відбулася інформаційно-викладацька революція, коли я пройшла шлях розуміння різниці між системою радянських часів до сучасного кембриджського викладання. Мене «перевернуло» від думки, що мій досвід (на той час понад 7 років) потрібно забути. Шок. Так викладали ще в радянські часи. Доречі, а хіба не так до сих пір викладають в університетах?
В Wimbledon School of English, London я склала перші іспити для підтвердження міжнародної кваліфікації і намалювала собі мету, що я повинна отримати диплом DELTA. 🔝 Викладачі, які йдуть по кембриджський системі розвитку, складають зазвичай ТКТ іспит, потім здобувають сертифікат CELTA, і вже лише потім DELTA. Але я була так натхненна після складання ТКТ, що одразу вирішила, - я знаю все на світі і подала заявку, щоб мене прийняли на навчання одразу на DELTA.
Але... не все так склалося як хотілося б. Я проходила он-лайн співбесіду і представники IH London уперто відмовили мені у можливості навчання DELTA, аргументуючи це тим, що в мене ще нема CELTA.
Сказати, що це була для мене трагедія, це нічого не сказати. Я так плакала, мені так було боляче. Адже я так хотіла і вважала себе вже такою розумною (у мене був аж ТКТ!😂), а мені відмовили!!!
Сьогодні я пригадую ті емоції і сміюся з того, наскільки іноді люди можуть бути самовпевненими (тут кажу про себе в першу чергу😁), а амбіції дуже часто заважають нам бачити, що потрібно діяти послідовно, виховувати в собі терпіння, наполегливість і розуміти, - Бог нам не дає те, що ми хочемо, Бог дає те, через що нам потрібно пройти.
Звичайно, самовпевненість та амбіції можуть дати дуже хороший результат і є крутими драйверами прогресу, але як я завжди говорю, окрім активного діяча, потрібно вчитися бути і слушним спостерігачем, щоб вчитися бачити, коли варто зупинитися та тверезо оцінити ситуацію.
У 2010 я таки подалася на CELTA і поїхала вчитися до Лондона.... Але це зовсім інша історія…