.png)
Українська мова і культура – унікальні, самобутні та надзвичайно важливі для нашого народу. Водночас у кожної країни є своя рідна мова, яка так само цінна для її громадян. Щоб ефективно спілкуватися та розуміти одне одного на міжнародному рівні, важливо володіти англійською мовою, адже вона стала світовим засобом комунікації. Не треба обмежуватися знаннями рідної мови, вивчення англійської мови онлайн допоможе почуватися вільно у будь-якій країні світу.
Українська мова — це не просто засіб комунікації, а справжній скарб, що відображає історію, культуру та самобутність нашого народу. Протягом століть вона переживала заборони, русифікацію та утиски, але завдяки зусиллям українських мовознавців збереглася та розвинулася.
Цікаві факти про розвиток української мови
- Українська мова посідає друге місце у світі за милозвучністю після італійської.
- В українській мові з літери «П» починається найбільша кількість слів.
- У 1933 році радянська влада штучно змінила правопис, наблизивши його до російського.
- Відоме українське слово «паляниця» стало тестом для виявлення носіїв української мови.
Українське мовознавство має глибоке коріння, наші предки намагалися осмислити й впорядкувати мовні явища. У різні періоди історії видатні українці не лише вивчали мову, а й захищали її від утисків, доводячи її самобутність і право на існування. Олександр Потебня розкрив зв’язок мови й мислення, Іван Огієнко обґрунтував значення мовної культури, а Юрій Шевельов проаналізував історичний розвиток української мови, заперечивши імперські міфи про її походження.
Сьогодні їхню справу продовжують сучасні мовознавці, які досліджують функціонування української мови у глобалізованому світі, питання мовної політики, стилістики, термінології та культури мовлення. Вони працюють над удосконаленням правопису, розробкою нових словників і збереженням української мови. Завдяки їхнім зусиллям українська мова активно розвивається, залишаючись потужним символом національної ідентичності.
Українська мова крізь призму часу: внесок видатних мовознавців
Олександр Потебня (1835–1891)
Жив у період активного піднесення романтизму та формування національних рухів у Європі. Його зацікавлення мовознавством було тісно пов’язане з філософією ідеї національної ідентичності. Потебня розглядав мову, як основу мислення та національного самовизначення, що й визначило його наукові інтереси. Видатний мовознавець, філософ і етнограф. Його праця «Думка і мова» стала основою для вивчення етимології та психології мови. Він розробив концепцію внутрішньої форми слова, яка стала важливою для світової лінгвістики.
Іван Огієнко (1882–1972)
Його діяльність припала на період боротьби за незалежність України (Українська революція 1917–1921 рр.) та подальшу політику радянської русифікації. Він усвідомлював, що без української мови неможливе існування національної культури, тому присвятив своє життя її збереженню. Історик, мовознавець, педагог і релігійний діяч. Його наукові дослідження з історії української мови та культури стали важливими для збереження національної спадщини. Він переклав Біблію українською мовою, написав «Історію української літературної мови», обґрунтував необхідність використання української мови в освіті, церкві та державних установах.
Юрій Шевельов (1908–2002)
Його наукова діяльність розпочалася в 1930-х роках, коли радянська влада активно знищувала українську інтелігенцію під час репресій. Усвідомлення загрози русифікації та прагнення довести самостійність української мови спонукали його вивчати її історичний розвиток. Після еміграції до Європи та США він продовжив дослідження української мови, не маючи цензурних обмежень, що існували в СРСР. Визначний мовознавець і літературознавець. Його праці, такі як «Історична фонологія української мови» та «Українська мова в першій половині ХХ століття», стали вагомим внеском у дослідження походження української мови, її фонетичних змін і взаємодії з іншими слов’янськими мовами.
Олекса Горбач (1918–1997)
Працював у період Другої світової війни та післявоєнної еміграції. Опинившись у Німеччині, він бачив, як українська мова стає мовою діаспори, а її носії розпорошуються по всьому світу. Це мотивувало його зосередитися на вивченні українських діалектів і особливостей мови в умовах еміграції. Український мовознавець і діалектолог, який працював у Німеччині. Він зібрав значну кількість матеріалів про українські діалекти та говірки, видав численні праці про українську мову в еміграції та її поширення серед різних етнічних груп.
Леонід Булаховський (1888–1961)
Його діяльність припала на радянський період, коли мовознавство перебувало під сильним ідеологічним тиском. Він займався дослідженням історичної граматики та синтаксису української мови, що було важливо для розуміння її розвитку. Вчений, який займався дослідженням історичної граматики української мови, синтаксису та мовної стилістики. Він вивчав взаємозв’язки між різними слов’янськими мовами, досліджував розвиток синтаксичних конструкцій та вплив інших мов на українську.
Василь Сімович (1880–1944)
Жив у часи боротьби за українську незалежність на початку XX століття. Один із творців українського правопису. Він розумів, що стандартизація мови є необхідною для її функціонування як державної. Його діяльність була реакцією на хаотичність правописних норм та прагнення створити єдині правила для української мови. Мовознавець, що займався питаннями правопису, морфології та фонетики. Він був одним із тих, хто розробляв та популяризував українську орфографію.
Олександр Пономарів (1935–2020)
Його робота припала на радянський період та незалежну Україну. В часи СРСР він протистояв русифікації, досліджуючи культуру мовлення та стилістику української мови. Після здобуття незалежності активно виступав за її очищення від російських впливів, що було важливим у процесі національного відродження. Один із найвідоміших українських мовознавців і популяризаторів української мови. Доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, він усе своє життя присвятив дослідженню, розвитку та захисту української мови. Його наукові інтереси охоплювали культуру мовлення, історію української мови, стилістику та проблеми мовної політики. Він активно виступав за очищення української мови від русизмів.
Павло Гриценко (нар. 1950)
Його наукова діяльність розгорнулася в період відродження української мови після здобуття незалежності. В умовах тривалого впливу русифікації та глобалізаційних процесів він зосередився на дослідженні українських діалектів і фонетичних особливостей мови. Сучасний український мовознавець, що досліджує діалектологію, фонетику та історію мови. Він є одним із провідних дослідників українських діалектів, активно працює над збереженням української мовної спадщини та постійно говорить про важливість української мови.
Світлана Єрмоленко (нар. 1937)
Працює над розвитком української лексикографії та культури мови. Її інтерес до цієї теми був зумовлений потребою в якісних українських словниках, особливо в умовах, коли радянська влада намагалася обмежити використання української мови в офіційному просторі. Українська мовознавиця, доктор філологічних наук, академік НАН України, відома своїми дослідженнями у галузі лексикографії, стилістики та культури української мови. Вона зробила значний внесок у розвиток української лексикографії, працюючи над створенням та вдосконаленням словників української мови. Одним із важливих напрямків її наукової діяльності є мовна культура, тобто правильне, грамотне і виразне використання української мови в різних сферах суспільного життя.
Ірина Фаріон (1964–2024)
Ірина Фаріон працювала в період відновлення незалежності України та боротьби за утвердження української мови як єдиної державної. У 1990-х роках, на хвилі національного відродження, вона почала активно досліджувати питання мовної ідентичності, аналізуючи історичні механізми витіснення української мови та можливості її повернення в усі сфери суспільного життя. Події Помаранчевої революції (2004) та Революції Гідності (2013–2014) ще більше загострили мовне питання в Україні, що знайшло відображення в її працях.
Українська мовознавиця, доктор філологічних наук, професорка, одна з найбільш впливових дослідниць мовної ситуації в Україні. Вона виступала за зміцнення позицій української мови, наголошуючи на її ключовій ролі у формуванні національної ідентичності.
Російська агресія, яка розпочалася у 2014 році, ще більше підкреслила актуальність її досліджень про роль мови в національній безпеці та ідентичності. Вона наголошувала, що російська мова була не лише засобом комунікації, а й інструментом культурної та політичної експансії. Її наукові праці стали частиною загального дискурсу про мовну стійкість, потребу законодавчого захисту української мови та виховання мовної свідомості.
Мовознавство у вивченні англійської, української, італійської та будь-якої іншої мови відіграє важливу роль. Українська мова — це неоціненний спадок, який потребує збереження та розвитку. Видатні мовознавці своєю працею довели її багатство й самобутність, залишивши наукову спадщину, що допомагає зрозуміти глибину та історичний шлях української мови. Наше завдання — берегти та поширювати рідну мову, щоб вона жила і розвивалася для наступних поколінь.
